„Sztuka jako dar”/„Мистецтво як дар”

EDIT: Niestety, z powodu choroby kuratorki Wiktorii Burlaki musimy odwołać dzisiejsze oprowadzanie kuratorskie. Można po prostu przyjść i obejrzeć wystawę. Przepraszamy! Damy znać, gdy wyznaczymy kolejny termin.

Pałacyk Konopackiego jest z definicji obszarem interakcji społecznych. Tu ludzie poznają się, komunikują, nawiązują kontakty, czegoś się uczą. Wystawa „Sztuka jako dar” to projekt interakcji społecznej, angażującej publiczność do udziału w procesie artystycznym – zarówno w tworzeniu, jak i konsumpcji tego, co powstaje.
☛ 23.09, piątek/п'ятниця 17:00
„Sztuka jako dar”/„Мистецтво як дар”
wernisaż wystawy /вернісаж виставки
☛ 24.09, sobota/субота, 12.00
„Sztuka jako dar”/„Мистецтво як дар”
oprowadzanie kuratorskie/кураторська екскурсія
Kuratorka: Wiktoria Burlaka
Artyści i artystki: Illya Bel, Andriy Bojko, Anastasia Budnikova, Olga Drozd, Galyna Dudar, Valentyna Ivanova, Julia Zakharova, Ludmyła Kolyada, Natalia Kurnosova, Anna Legenka, Julia Lebed, Anton Logov, Tetiana Leshchenko, Anna Pylypchuk, Margo Reznik, Wladyslav Ryabosztan, Liliya Topolyuk, Alyona Szibunova, Ave Libertatemaveamour, Y_O_V
Projekt jest realizowany we współpracy ze środowiskiem artystycznym „Szkoły Sztuki Współczesnej” z Kijowa.

Pałacyk Konopackiego за визначенням є зоною соціальної взаємодії. Тут люди зустрічаються, спілкуються, налагоджують контакти, чогось навчаються. Виставка «Мистецтво як дар» – це проект соціальної взаємодії, який залучає публіку до участі в мистецькому процесі – як у створенні, так і в споживанні створеного.
☛ 23.09, piątek/п'ятниця 17:00
„Sztuka jako dar”/„Мистецтво як дар”
wernisaż wystawy /вернісаж виставки
☛ 24.09, sobota/субота, 12.00
„Sztuka jako dar”/„Мистецтво як дар”
oprowadzanie kuratorskie/кураторська екскурсія
Кураторка: Вікторія Бурлака
Художники: Ілля Бел, Андрій Бойко, Анастасія Буднікова, Ольга Дрозд, Галина Дудар, Валентина Іванова, Юлія Захарова, Людмила Коляда, Наталія Курносова, Анна Легенька, Юлія Лебедь, Антон Логов, Тетяна Лещенко, Анна Пилипчук, Марго Рєзнік, Владислав Рябоштан, Лілія Тополюк, Альона Шибунова, Ave Libertatemaveamour, Y_O_V
Проект буде реалізовано у співпраці з мистецькою спільнотою «Школа сучасного мистецтва» (Київ).
__________________________
Dzisiaj żyjemy w tak surrealistycznej rzeczywistości, że nie sposób przewidzieć jak będzie wyglądał następny dzień. Jak w tej anegdocie – myślisz, że już nie będzie gorzej, ale za każdym razem się mylisz. Czy istnieje granica cynizmu i podłości „imperium zła”? Oczywiście, że nie. Budzisz się rano i wiadomości wywołują panikę. Ile jeszcze będzie niewinnych ofiar? Jak długo potrwa to szaleństwo? Te myśli niszczą mózg każdego dnia.
Jedynym pozytywnym aspektem obecnej sytuacji jest to, że w tych ekstremalnych okolicznościach znajomi i nieznajomi ludzie otwierają się na siebie nawzajem. Okazuje się, że nie tylko nie ma granic dla ludzkiego okrucieństwa, ale nie ma również granic dla hojności, współczucia i pragnienia pomocy innym – a zatem bezgranicznej wdzięczności. Dzisiaj fraza „Jak mogę ci pomóc?” przestaje być banalna. Kiedy naruszane są granice państwa, kiedy w prawdziwym życiu stykasz się z tak otwartym złem, mniej przejmujesz się swoim świętym egoizmem, własnymi granicami i interesami. Nasze życie przestało być prywatne. Teraz nie ma już „interesów osobistych” – są tylko te ogólne. Jest też zwycięstwo, przetrwanie, powrót do zdrowia. Nie „ja”, ale „my” staje się głównym słowem.
W ostatnich miesiącach, na naszych oczach wielu ludzi robi coś bezinteresownie dla innych. Jest to naprawdę piękne. Dlatego, próbując dziękować, powinniśmy także pomóc komuś innemu, aby wesprzeć ten cyrkularny obieg dobra. Ta ludzka interakcja, ta wymiana energii, ta umiejętność dawania czegoś innym – dawania bez żądania niczego w
zamian – jest bardzo ważna. Dlatego teraz przyszedł czas na działania interaktywne – sztuka powinna być darem. W końcu pocieszanie lub rozweselanie kogoś to także emocjonalny prezent. Samo słowo „dar” ma wiele różnych znaczeń, a pierwszym z nich jest dzielenie się wewnętrznym dobrem.
__________________________
Сьогодні ми живемо в такій фантастичній, в такій нереальній реальності, яку неможливо було би ані передбачити, ані уявити ніколи раніше. Як в тому анекдоті – думаєш, що гірше вже не буде, але кожного разу помиляєшся. Чи є межа цинізму і ницості «імперії зла»? Очевидно, що ні. Прокидаєшся вранці, і новини викликають паніку. Скільки ще буде невинних жертв? Як довго триватиме це безумство? Ці думки кожного дня знищують мозок…
Єдине, в чому можна побачити позитивний аспект нинішнього існування – в цих екстремальних обставинах знайомі і незнайомі люди відкриваються із несподіваного боку. Насправді розуміємо, що не тільки людській жорстокості немає меж, так само немає меж і великодушності, і співчутливості, і бажанню допомагати іншим – і, відповідно, безмежній вдячності. Тепер фраза «Чим я можу вам допомогти?» перестає бути банальною. Коли кордони держави порушені, коли в реальному житті стикаєшся з таким відвертим злом, то менше дбаєш про свій священний егоїзм, власні кордони і інтереси. Наше життя перестало бути ізольованим, приватним. За великим рахунком, зараз взагалі немає ніяких «особистих інтересів» – є тільки загальні, перемога, виживання, відновлення. Не «я», але «ми» стає головним словом.
За ці останні місяці величезна кількість людей на наших очах щось безкорисливо робить для інших. І це неймовірно прекрасно. Відповідно – намагаючись віддячити їм, слід допомагати ще комусь, щоб підтримати кругообіг добра у природі. Ця людська взаємодія, цей обмін енергією, ця здатність дарувати щось іншим – давати, не вимагаючи віддяки – є дуже важливими. Тому зараз настав час інтерактивних проєктів – мистецтво має бути даром, матеріальним і не тільки. Адже, розрадити або розвеселити когось – це також дар, емоційний. Саме слово «дар» має дуже багато різних сенсів, і перший з них – поділитись своїм внутрішнім теплом.